Про нас
увійти | реєстрація

Віктор Петров: "Дасть Бог, поїду на дорослі Олімпійські ігри в Бразилію!"

категорія: Єдиноборства | дата: 18 11 2012 | переглядів: 846
Віктор Петров:

16-річний боксер з Микулинців Віктор Петров за свою коротку спортивну кар’єру вже досягнув вагомих результатів. Триразовий чемпіон Європи та бронзовий призер чемпіонату світу, капітан юніорської збірної України – результати, які говорять самі за себе. За свої досягнення на рингу Віктор Петров – перший уродженець Тернопільщини, удостоєний звання майстра спорту міжнародного класу з боксу. Про пройдений боксерський шлях та майбутні перемоги розповів в ексклюзивному інтерв’ю читачам "Номер один" спортсмен з провінційних Микулинців, який обіцяє вирости у непровінційного  майстра шкіряної рукавички.

– Народився я у Микулинцях 16 травня 1996 року в спортивній сім’ї, – почав розповідь Віктор Петров. – Батько – майстер спорту з боксу, нині – мій тренер, мати займалася спортивною аеробікою. Саме батько з дитинства прищепив любов до спорту. Займався футболом, тенісом, більярдом, а десь в 6 років пішов у боксерський зал. З 8 років почав серйозно тренуватися. На перших порах займався у маленькому залі в Микулинцях, а нині тренуюся в залі хорошого боксерського рівня в санаторії "Медобори". Там для боксерів створено всі умови – ринг, атлетичний зал, боксерські груші, лапи тощо.

– Коли почав боксувати на змаганнях і чи були вони одразу переможні, чи доводилися відчути гіркоту поразок?

– У 8 років уперше поїхав на змагання до Тернополя й одразу став переможцем першості області. Пригадую, тоді у вирішальному бою переміг старшого і значно важчого за себе боксера. Далі було дуже багато турнірів, на яких не лише перемагав, а й програвав. Поразки ще більше загартовували, робив з них правильні висновки, працював над помилками, тим самим у майбутньому мало кому поступався, особливо на внутрішній арені. Перший раз став чемпіоном України в Керчі, де змагалися боксери, що були на 2-3 роки старші за мене. І так щороку, боксуючи зі старшими суперниками, їх перемагав. Загалом офіційно я є п'ятиразовий чемпіон України.

– Пригадай, коли вперше взяв участь у міжнародних турнірах?

– У 2009 році, здобувши перемогу на чемпіонаті України, отримав право  представляти Україну на чемпіонаті Європи в Анапі (Росія). Це фактично були мої перші серйозні міжнародні змагання. Було важко, адже доводилося їхати власним коштом. Дуже вдячний своєму хресному батькові Віктору Степановичу Козачку, котрий фінансово і не тільки допомагав мені у моїх перших закордонних поїздках. Але ні його, ні свого батька, який тренує мене з перших кроків і донині, я не підвів. Перемігши у трьох боях (у фіналі – росіянина – 5:4) став кращим у Європі.

– На цій перемозі не зупинився…

– На другому для себе чемпіонаті Європи в 2010 році став лише бронзовим призером, поступившись у півфіналі господарю рингу – болгарину. Натомість у 2011 році в Угорщині повернув собі титул чемпіона Європи, перемігши по черзі ірландця, німця, шотландця та англійця. Того ж року на чемпіонаті світу, який проходив у Казахстані, вигравши спершу в монгола та німця, знову ж таки у півфінальному бою поступився англійцеві. А останнім моїм серйозним стартом став цьогорічний виступ на європейській першості в Болгарії. Тут здобув п'ять перемог. Здолав німця, титулованого ірландця (чемпіон Європи і фіналіст чемпіонату світу), вірмена, молдаванина, а у фіналі за очками подолав росіянина. Приємно було, як в аеропорту "Бориспіль" нашу команду зустрічали спортивні чиновники, вітали, а я як капітан команди давав інтерв'ю національним телеканалам.

– Доводилося чути, що ти з певними перешкодами їхав на чемпіонат світу?

– Боксерська тренерська рада поставила переді мною умову: або я «піднімаюся» на категорію вище, або не їду на світову першість. І хоча я став кращим в Україні в категорії 48 кг, та змушений був боксувати у вазі до 50 кг, бо колега по збірній з Запоріжжя, який теж став кращим в Україні на одну категорію меншу, набрав зайву вагу. Відповідно я мав йти на поступки. Ці два кілограми, а також те, що це був чемпіонат світу серед юніорів 1995-96 р. н., відповідно більшість суперників були на рік за мене старшими, відбилися до певної міри на результаті. Тим самим я не став чемпіоном, а задовольнився лише третім місцем.

– Чи має велике значення, що ти боксуєш з господарем рингу?

– Зазвичай при рівній сутичці судді завжди віддають перемогу господарю рингу. Тому я намагаюся в таких випадках перемагати або достроково, або з великою різницею в очках на свою користь, щоб не спокушати суддів.

– Які були твої останні змагання і де плануєш боксувати найближчим часом?

– Восени здобув дві перемоги на міжнародних турнірах в Ялті та Рівному, а також став найсильнішим на кубку "Галичина", який проходив на домашньому рингу в "Медоборах". Зараз їду у Харків на тренувальний збір молодіжної збірної, яка готується на світовий чемпіонат. Там я буду спаринг-партнером своїх старших колег. А вже 18 листопада запланував участь у майстерському турнірі в Хмельницькому. Далі відбуду до Харкова на змагання, які стануть визначальними для комплектації юніорської збірної України на 2013 рік.

– Чи отримав за свої перемоги на чемпіонатах Європи фінансові винагороди від Федерації боксу, місцевого спорткомітету?

– Жодних фінансових винагород від перемог на чемпіонатах Європи не отримав ні з боку Києва, ні з боку представників рідної Тернопільської області. І якщо так триватиме й далі, і буде таке байдуже ставлення до мене з боку місцевих спортивних чиновників, то цілком ймовірно, що наступного року на боксерських змаганнях представлятиму іншу область. Адже вже перемагаючи на чемпіонатах, здобуваю очки як нашій області, так і Хмельницькій, позаяк виступаю за тамтешній клуб "Епіцентр".

– Нещодавно, під час приїзду до Тернополя дворазового Олімпійського чемпіона Василя Ломаченка, з його рук ти отримав корочку майстра спорту міжнародного класу…

– Я двічі поспіль став чемпіоном Європи і призером світу, тому цілком справедливо  отримав звання майстра спорту міжнародного класу. До речі, якщо не помиляюся, я перший боксер в історії Тернопільщини, який удостоївся такого спортивного звання.

– Твої зустрічі з відомими боксерами не обмежуються Ломаченком. Свого часу тобі напутні слова давав сам чемпіон світу серед професіоналів Віталій Кличко…

– Під час приїзду Віталія Кличка до Тернгополя він зустрівся з боксерами СК "Медобори". Запам'яталися його слова, що потрібно йти до своєї мети, ставити високі завдання і досягати їх. При цьому він зазначив, що не потрібно зациклюватись на одних лише боях, варто багато тренуватися, і тоді досягнеш високих результатів.

– А яких результатів сам плануєш досягти в боксі?

– На наступний рік хочу ще раз виграти чемпіонат Європи, в 2014 році проходитимуть молодіжні Олімпійські ігри, на які хотілось би потрапити і їх виграти, а далі, дасть Бог, поїду в 2016 році на дорослі Олімпійські ігри в Бразилію. У перспективі ж бачу себе серед професіоналів. Тобто сьогодні в мене є бажання, наснага і здоров’я боксувати… Я займаюся улюбленою справою, з якою планую пов’язати своє життя.

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Нива Тернопіль
Коментарі
Гість не може залишати коментарі  Залогінитись   Зараєструватись