“Битва за честь 3”: Україна-Польща 4:5
Міжнародний турнір з фрі-файту "Битва за честь 3" відбувся 17 червня у ТРЦ "Подоляни". Концерт-хол був переповнений.
- Зал розрахований на 700 сидячих місць, я думаю, що зібралось 1500-2000 глядачів, - розповідає президент Всеукраїнської федерації фрі-файту та контактних єдиноборств, керівник СК "Характерник" Валерій Чоботар. - Це перевантаженість, але люди хочуть подивитись турнір і то, мабуть, ще не всі потрапили. Щодо розвитку фрі-файту. Судячи з того, що в Тернополі про нього знає кілька тисяч людей і більшість спортсменів - тернополяни, то, на мою думку, розвивається він активно.
За словами Валерія, Тернопіль претендує на звання міні-столиці з фрі-файту у Західному регіоні.
Підтримати своїх друзів та повболівати на турнір з фрі-файту “Битва за честь 3” приїхав і лідер гурту “Тартак” Олександр Положинський.
- З фрі-файтом я повʼязаний давно, але сказати, що напряму - не можу. Фрі-файтер з мене ніякий, - каже Олександр. - Але я дружу і знайомий з багатьма людьми причетними до фрі-файту. Завдяки моєму хорошому другові Валерію Чоботарю я познайомився з багатьма спортсменами.
Для Олександра Положинського такі турніри це завжди заряд енерії, адреналіну та видовищні бої. - Такі турніри сприяють розвитку та популяризації фрі-файту. - додає співак.
Перед початком основних поєдинків турніру на арену вийшли наймолодші фрі-файтери з Тернополі та Чорткова. Як зазначив перед початком поєдинків Валерій Чоботарь, юні спортсмени демонструють справжній дух фрі-файту.
- Вони працюють на такому рівні - щирому, чесному, безкомпромісному, - каже Валерій
Один з них - 11-річний вихованець “Характерника” Євген Коліняк у своєму поєдинку здобув перемогу. Юний фрі-файтер був серйозно налаштований на бій.
Після офіційного представлення учасників турніру, на арену вийшли Ігор Куцький з Вінниці та спортсмен з Дніпра - Михайло Шаблій. Вагова категорія - 63 кг. Переміг - Ігор Куцький.
Після цього ведучий турніру Олег Кензов оголосив про початок поєдинків, на які так усі чекали.
Матчову зустріч Україна-Польща розпочали з вагової категорії 66 кг. У першому поєдинку турніру на арену вийшов представник команди Carpathian Warriors Патрик Ожуг та представник збірної України з Києва Сергій Отверченко. У цьому поєдинку перемогу здобув поляк.
У наступному поєдинку в ваговій категорії 77 кг зустрілись поляк Матеуш Макаровські та представник України з Івано-Франківська Ігор Головня. У цьому поєдинку одноголосним рішенням судів перемогу здобув також поляк. Рахунок 2:0 на користь збірної Польщі.
Третій поєдинок турніру. Вагова категорія - 84 кг. Суперники: представник команди Carpathian Warriors Бартош Колодзіейчик та представник України Денис Лісовий. Завершився бій на 45 секунді 1-ого раунду на користь Бартоша.
У четвертому поєдинку у ваговій категорії +93 кг зустрілись поляк Павел Біернат та представник України з Вінниці Ігор Завера. Знову перемогу здобву поляк.
Пʼятий бій. Вагова категорія - 63 кг. Представник команди Польщі - Каміль Прийда, представник збірної України - вихованець “Характерника” Тарас Титаренко. Саме Тарас приніс першу перемогу для своєї команди у цьому турнірі, провівши видовищний бій.
У шостому поєдинку у ваговій категорії 68 кг за перемогу боролись поляк Блажей Майдан та вихованець “Характерника” Юрій Босий. Тернополянини бився гідно, але, на жаль, програв цей бій. Поляк провів больовий прийом “скручування пʼяти”.
- Про бій коротко - я програв, тому будемо працювати, - каже Юрій Босий. - А загалом, турнір дуже сподобався в плані організації, дуже багато прийшло відвідувачів, що вразило. Хочу подякувати тренеру Валерію Чоботарю, хлопцям які зі мною тренуються і помагали готуватись: Миколі Гринчуку, Анатолію Стелізі, Володимиру Кучмі. Також окрема подяка організаторам і людям які приклали зусиль, щоб турнір відбувся.
Наступним з “характерників” на арену вийшов Віктор Кохно та представник Польщі Каміл Хамдан. Вагова категорія 77 кг. Віктор у прямому сенсі вибив перемогу в свого суперника. Тренер поляка викинув рушник на 2.19 хв 2-ого раунду.
Переможним бій був і для вихованця “Характерника” Володимира Ізанського, який традиційно, вийшов у козацьких шараварах. Спортсмен бився у ваговій категорії 93 кг з поляком Адамом Томасіком. Володимир здобув перемогу провівши прийом “важіль ліктя” на 1.17 хв 1-ого раунду.
- Я дякую Богу за перемогу, - каже Володимир Ізанський. - І я не чекав, що результат буде таким хорошим.
Мало хто знає, але незадовго до турніру Володимир травмував ногу - надірвав звʼязки. Два дні він був на обезболюючому, але це не завадило йому провести видовищний бій та підняти прапор України в знак перемоги.
- Я вирішив не відмовлятись від бою, - каже фрі-файтер. - Для мене цей турнір був дуже важливим. Нещодавно я провів кілька боїв у Польщі, один з яких програв. Тому мені було важливо здобути перемогу у своєму рідному місті, захищаючи честь своєї країни.
Зі своїм суперником - Адамом, Володимир уже був знайомим.
- Він приїжджав на збори, - продовжує спортсмен. - Я мав над ним, хоча і незначну, але перевагу в стійці. А він хотів зі мною працювати в боротьбі, думав, що це моє слабке місце. Але враховуючи мою травму, то це мені було на руку. Бо в роботі у стійці він міг ще більше пошкодити мою ногу.
На свій поєдинок Володимир вийшов спокійним та готовим перемагати. Але, щоб налаштувати себе на бій, спортсмен перед цим залишається на самоті.
- Перед турніром я шукаю місце, де б міг побути сам, - розповідає Володимир Ізанський. - Заспокоїтись, зібратись з думками, побути на одинці з собою та з Богом. І під час поєдинку я також намагаюсь зберігати спокій. А вже після завершення поєдинку всі емоції вириваються назовні.
Також спортсменам важливо вміти абстрагуватись від оточуюючого галасу під час бою та чути лише тренера.
- Колись я слухав усе, що кричали з-залу і допускав помилок, - каже спортсмен. - Але з часом навчився слухати лише тренера. І під час цього поєдинку було так само. Я був ніби приставкою, а Валерій Чоботарь - джойстиком, який натискав на потрібні кнопки. Це приходить з досвідом.
Загалом, як каже Володимир, турнір йому сподобався. Фрі-файтер радий, що він відбувся у Тернополі і підтримати спортсменів прийшло досить багато людей.
- Підтримка для нас, спортсменів, дуже важлива, - додає Володимир Ізанський. - Тому дякую усім, хто вболівав. І особливо, усім, хто підтримував з мого рідного села Вікно Гусятинського району. Вони завжди приїжджають на всі мої змагання і підтримують мене.
На цьому перемоги “характерників” не завершились. Микола Гринчук, у звичному для нього стилі, розгромив поляка Міхала Фолца. Вагова категорія - 77кг. Гринчук просто засипав Міхала ударами, який практично не чинив спротиву, а лише захищався.
Рефері зафіксував перемогу тернополянина технічним нокаутом на 1,39 хв 2-ого раунду.
- Для мене це був важливий поєдинок, тим більше в своєму місті, для своєї публіки представити своє місто в числі збірної України, - каже Микола Гринчук. - У мене була ціль - виграти цей поєдинок достроково. На офіційному зважуванні я дав зрозуміти супернику, що я рішуче налаштований на бій та запеклу боротьбу.
Зі своїм суперником Микола працював вперше, але для вивчення його техніки, як каже спортсмен, йому достатньо було переглянути відео з боями Міхала.
- Хочу надати йому належне, міцний хлопака, витримав шквал ударів, - каже Микола. - Щодо турніру. Не так часто в Тернополі проходять турніри такого масштабу, тому бажаючих потрапити туди та повболівати було надто багато. Атмосфера в залі була шалена, емоції напевне було чути в іншій стороні міста. Давно в нас не було такого свята.
Микола Гринчук також дякує всім за наймовірно шалену підтримку та емоції, які вирували в залі.
- Подяка всім хто долучився до моєї підготовки, це наша спільна перемога, - додає тернополянин. - Дякую найріднішим людям, тренерам, друзям. Всім, хто вболіває за нас, ми це відчуваємо. Та хлопцям яких вже нема з нами, а пам'ять про них закарбувалася в серці назавжди.
Цим поєдинком завершили матчову зустріч Україна-Польща з рахунком 4:5. Але фінальний поєдинок вечора був між двома титанами важковаговиками - + 93 кг - “характерником" Ігорем Слюсарчуком та спортсменом з Дніпра - Євгеном Гурʼяновим.
Спортсмени провели три непростих раунди. Одноголосним рішенням суддів перемогу здобув Ігор Слюсарчук.
- Турнір ”Битва за честь'” це особливий турнір, як для мене, так і для команди, - каже Ігор. - Адже ми виступаємо в рідному місті, перед близькими, друзями, а то завжди додаткова відповідальність і шалена підтримка.
Щоразу, як каже Ігор Слюсарчук, організатори турніру роблять його все кращим.
- І попри те, що в загальному результаті ми програли, хлопці виступили гідно, - продовжує спортсмен. - Навіть ті, хто програв показували високий рівень фрі-файту. Тому, як капітан команди, я вважаю результат прийнятним.
Щодо суперника, то Ігор уже був знайомим з ним. Спортсмени зустрічались на турнірах, але в поєдинку не сходились.
- Знаю, що він хороший ударник, - додає Ігор Слюсарчук. - Наш бій ви бачили, можливо він і не надто видовищний, але техніку бою і стратегію ми показали. Ну а результатом бою я, звісно, задоволений. Вважаю Євгена дуже достойним суперником. І дякую всім організаторам, спонсорам і меценатам, які зробили таке свято для міста.
Перед початком турніру Валерій Чоботарь зазначив, що жодних прогнозів на бої він не робить.
- Це поєдинок. Це так як в житті - ми щось плануємо, а потім щось йде по-іншому, - каже Валерій. - В цьому якраз і суть. Цим і цікаві поєдинки.
Настрій та емоції глядачів підтвердили ці слова. Адже вгадати чи напрогнозувати хто ж переможе - було неможливо, усі суперники були сильними.
Коментар виконавчого директора Всеукраїнської Федерації фрі-файту Сергія АНТРОПОВА:
Згадайте самі бої. Отой нерв. Бій Титаренка, що просто подвиг здійснив, коли отримав коліном, але не здався. Дійсно, як барс рвався до перемоги, до кінця і таки вирвав ту перемогу. І яка вона була важлива, адже в залі після поразки Завери був суцільний сум.
Ігор Головня мав шанс, так гарно пробивав в стійці, але вліз в клінч. І суперник з Польщі не дав шасу - перевів на підлогу і завершив больовим. І це був як грім серед ясного неба, адже Ігор так близько був до перемоги. Зал волав після кожного влучного удару і ось-ось здавалось - і перша перемога піде в скарбничку України. І аж раптом поразка. І тому Титаренко зробив подвиг. Я думав, що стеля впаде, так підтримував зал, так вболівали. Там атомний реактор можна було зорганізувати, така шалена була підтримка.
Так само і бій Головні - це було просто за межею, коли Ігор отримав коліном так, що вилетів за межі майданчика. Але оговтався і кидався раз по раз в бій, робив все можливе, та поляк був трішки влучнішим, тому і переміг.
А Ізанський? Це був не бій - це була драма, ціла вистава Духу. Коли на самому початку Володя пропустив прийом суперника і той вийшов на атаку больовим на руку. І Володя відчайдушно, буквально викручуючи собі руку з плеча, таки вийшов з захвата. Поляк спробував перейти до атаки трикутником - задушливим прийомом. Але Володя був таки нестримним - спочатку зумів незбагненим способом вийти з захвату, піднятися з суперником в стійку, а тоді вже сам провів блискучий кидок і не залишив каменя на камені від захисту суперника. Змів, як ураган.
А Кохно? Це була битва, дуже сильний суперник, дуже рівний бій. І Вітя, як ніхто був близький до поразки, але таки точно сказано - вибив свою перемогу, на характер, на Дух!
А Гринчук - переміг, ще до бою. У суперника попросту не було жодного шансу. Коля просто виходив лише повідомити всім про свою перемогу. Я такого Колю не бачив – абсолютно переконаним у своїй перемозі. Бомба, просто бомба.
Денис Лісовий - він був так звана "заміна в останній день" і таки вийшов на бій, хоч і програв.
Юра Босий дуже хотів перемогти, він налаштований був дуже сильно. Але це його і підвело - він намагався вицілювати, бити так, щоб вже стовідсотково, тому були паузи. А його суперник зловив кураж, рухався легко, ніби на тренуванні. В другому раунді Юра таки почав робити своє та посилився під час виконання удару ногою. І суперник вже не пробачив тої помилки.
Джерело: 20 хвилин
