Про нас
увійти | реєстрація

Віталій Мандзин: "Те, що я потрапив на централізовану підготовку в команду Б, для мене було несподіванкою"

категорія: Біатлон | дата: 01 06 2021 | переглядів: 505
Віталій Мандзин: "Те, що я потрапив на централізовану підготовку в команду Б, для мене було несподіванкою"

Віталій Мандзин – наймолодший спортсмен, який увійшов у команду Б для підготовки до біатлонного сезону 2020/2021. Попри юний вік, федерація, тренерський штаб та уболівальники покладають на тернопільського спортсмена неабиякі надії. Безпосередньо перед першим тренувальним збором, який розпочався 25 травня у Чернігові, кореспондент нашого сайту зустрілась зі спортсменом аби дізнатися про те, як хлопець прийшов у спорт, як вдало зумів поєднати навчання та біатлон, про нелегкий сезон для юніорів, про залучення до підготовки у команді Б, а також інші не менш актуальні питання для українського біатлону.

- Віталік, у минулому році ти перехворів на коронавірус. Ти відчув під час зимового змагального періоду наслідки хвороби на собі?

- Я хоч і перехворів коронавірусом, але дякувати Богу він минув дуже легко, практично безсимптомно – лише два дні ввечері у мене була невисока температура.  Дивлячись на те, яким був цей сезон, я не відчув, що коронавірус вплинув на мене і на мої результати. І взагалі, якби не збір у Фінляндії (прим. мова йде про вкатку, на яку юніорська збірна вирушила 30 жовтня 2020 року), я б і не знав, що захворів. Навіть коли прийшов перший позитивний тест, наступного дня я здав ще один, тому що було дуже багато помилкових, і думали, що мій також хибний. Але результат знову був позитивним, і, відповідно, у Фінляндію на вкатку я так і не полетів.

- Але на юнацькому чемпіонаті світу щось пішло не так... Розумієш де була допущена помилка?

- Я не скажу, що це був максимально провальний Чемпіонат світу: на що ми були готові – те і показали. Я не міг стрибнути вище голови. Лише за рахунок стрільби я міг відіграти кілька позицій, але цього було б недостатньо задля того, аби піднятися на п’єдестал, тому що на лижні я показав все що міг на той момент. Я не скажу, що після завершення гонки у мене було багато сил і я ще б міг пробігти одну гонку, ні…

Після завершення Чемпіонату світу на нас вилилося багато бруду зі сторони уболівальників – нам дуже дорікали, але я не розумію за що нас сварити…  Ми так були готові. Я не вважаю, що моє 20 місце – провальний результат. Так, безперечно, воно мені самому не подобається, я хотів набагато кращого результату, але, на жаль, умови в яких готувалися до старту наші суперники, і умови, в яких готувалися ми, – кардинально відрізнялися.

- Тобто, вирушаючи на юніорський чемпіонат світу ти вже відчував, що не зможеш боротися за призові місця?

- Їдучи на чемпіонат світу, я сподівався, що вийде зачепитися за медаль, але після першої гонки я зрозумів, що цього року залишусь без нагороди, тому що при однаковій стрільбі із суперниками, на лижні були хвилинні розриви, а це дуже багато. Після цього я зрозумів, що мова про медалі не йтиме, потрібно просто пробігти на той рівень, на який мене підготували.

- На чемпіонаті України у березні у тебе не було відчуття, що твій функціональний стан був кращий, ніж на чемпіонаті світу в Обертілліасі?

- Я б не сказав, що форма була кращою. Свою роль тут відіграв спуск з гір, тому природньо, що після цього у фізичному стані буде приріст, оскільки організм, який пристосувався до "екстремальних" умов, спустився у більш "лагідні" умови, тому він і показує більшу активність, що і впливає на результати.

На чемпіонаті світу мене не вистачало на останнє коло, і я дуже радий, що у Буковелі такого не сталося, я відчував себе комфортно. До того ж, у спринті на чемпіонаті України я непогано впорався зі стрільбою, що і вилилось в досить непоганий результат  (прим. у спринтерській гонці Віталій Мандзин посів 5 місце).

- Як гадаєш, психологія відіграє роль у такому юному віці?

- Так, і дуже велику. Для прикладу супер-спринт у Буковелі я програв виключно через свою психологію. Я чудово відстріляв лежку, на дистанції йшов у першій групі, але стійка… Це був психологічний момент, і через нього я програв (прим. на останній стрільбі Віталій допустив 3 промахи). Відповідно, на моєму юнацькому рівні психологія відіграє дуже важливу роль, що позначається на результатах: якщо я не збираюсь на старт, не налаштовуюсь на нього, – я гублюся, особливо на стрільбі.

- В загальному, після не надто вдалої гонки ти легко відходиш, чи тебе краще не чіпати?

- Не скажу, що я важко відходжу від гонки, тому що неможливо прогресувати, якщо ти живеш все життя лише одним стартом і думкою про нього, особливо якщо він невдалий. Потрібно пам’ятати, що гонки не можуть бути завжди вдалі – сьогодні ти програв, а завтра виграв.

Загалом, кожен старт я намагаюсь проаналізувати з холодною головою, розкласти все по поличках, пояснити для себе ж свої помилки, і вже наступного дня їх не допускати.

Був лише один старт після якого я дуже довго відходив – це гонка переслідування на цьогорічному юніорському чемпіонаті світу. На кожен пасьют я ставлю планку як мінімум не опуститися нижче за ту позицію, на якій фінішував у спринті. У тій гонці я став 25-м, опустився на 5 позицій нижче. Спочатку, поки я не почав аналізувати гонку, все було добре, а потім, як тільки про неї задумався, та ще і після того, як тренер вказав на мої помилки… Я себе дуже накрутив і поставив у рамки, я відчув, що цей підсумковий результат дуже на мене тисне, в той момент я себе дуже важко почував саме психологічно.

- З огляду на це, чи вважаєш ти доцільним наявність психолога у команді?

- Я думаю, що він потрібен. Хоч я не маю досвіду роботи з психологом, але я б дуже хотів спробувати попрацювати з ним. Психолог у команді – це вагомий внесок у результат, тому що дуже важливо мати людину, яка зможе тебе налаштувати на гонку, підбадьорити, підвести під правильні думки.

Можливо, приклад не найкращий, але я слідкую за кіберспортом, і там у команди є не лише психолог, але і масажист та лікар. І це у людей, які працюють лише пальцями! Якщо чесно, у нас немає такої бригади помічників, при тому, що ми дуже багато працюємо фізично, і моментами нам буває набагато важче, ніж їм…

- Можеш виділити найбільш пам’ятну для себе гонку?

- Мабуть, це п’яте місце на юніорських Олімпійських іграх. Ця гонка для мене поки що найважливіша, навіть стартовий номер з цього старту я нікому не віддаю, залишив його для себе, на згадку: якщо, не дай Бог, у майбутньому не все складеться, то це буде яскравий спогад, адже ця гонка, по суті, дала мені можливість потрапити в команду Б, щоб про мене, як про спортсмена, дізналися в Україні.

- Підготовку до майбутнього сезону ти розпочинаєш разом із командою Б. Чи велися з тобою попередні розмови щодо твого включення у збірну?

- Якщо чесно, я не дуже на це сподівався, тому що часто все завершується лише на рівні розмов (посміхається), оскільки я ще юний, і мене відправляли готуватися у свою вікову категорію – в юнацьку команду. Тому те, що я потрапив на централізовану підготовку в команду Б, для мене було несподіванкою. Дізнався я після тренерської наради у квітні, і був приємно здивований. Звичайно, я зрадів, тому що варто спробувати нові методики підготовки, нові тренування з новим тренером.

- Віталік, ти не маєш страху, що на тебе звертатимуть менше уваги, ніж на 11 інших біатлоністів? (прим. до сезону у команді Б готуватиметься одразу 12 біатлоністів).

- Ні, я дуже хочу дізнатися як це – тренуватися із старшими та досвідченішими спортсменами. Думаю, що у команді усім будуть приділяти однакову кількість уваги. Водночас, це мотивація, тому що хлопці на голову вищі, і я буду тягнутися до них. Тому впевнений, що після літньої підготовки мені вдасться покращити свої результати на юнацькому рівні. В разі чого, я підтримую зв’язок зі своїм особистим тренером (прим. Буриком Назаром Володимировичем), тому якщо у мене виникнуть питання – він мені допоможе. Але поки не хочу думати про те, що про мене забудуть (посміхається), на тренуваннях я буду викладатися, аби тренер звертав на мене увагу!

- На початку липня у Підгородньому будуть проходити змагання серед юнаків та дівчат. Це твоя вікова категорія. Плануєш брати участь у них?

- Якщо чесно, я сам про них нещодавно лиш дізнався… Мені важко сказати, тому що я достеменно не знаю як ми будемо будувати підготовку до сезону. У вівторок, 25 травня (прим. розмова відбулася у неділю 23 травня), у нас запланований перший збір у Чернігові, де нам детальніше розкажуть про план тренувань на це міжсезоння.

- Про базу в Підгородньому дуже багато розмов... Як вважаєш, Тернопіль зможе прийняти ці змагання?

- Так, звичайно. Загалом, ці змагання вже неодноразово проводились, лиш якщо раніше був територіальний поділ на "захід" та "схід", то зараз спортсмени з усієї України приїдуть у Тернопіль.  Я вважаю, що біатлонна база у Підгородньому на набагато вищому рівні, ніж у тих же Сумах. Наша база не є найгіршою в Україні: у нас є траса, яку незабаром мають перекривати, у нас є стрільбище, яке скоро, як мені відомо мають змінювати, у нас є база, на якій можна жити. Звичайно, потрібно покращувати ті умови, але елементарні речі є.

Дуже багато змін відбулося на базі з моменту, коли я тільки починав займатися біатлоном, і те, що є зараз. Мабуть, найбільшим "досягненням" є сауна. Якщо всі заплановані зміни вийде реалізувати, то це буде чудове місце для того, аби підтримувати свою форму та тренуватися між зборами.

- Наступний сезон для тебе буде ще відповідальніший, ніж цей, оскільки вже у грудні на тебе чекає відповідальний старт  – європейський юнацький олімпійський фестиваль, а наприкінці лютого – юнацький чемпіонат світу. На якому з цих стартів хотілось би показати кращий результат?

- Щодо європейського юнацького Олімпійського фестивалю, то його, схоже, перенесли на кінець березня, принаймні польські спортивні ЗМІ про це повідомили (прим. справді, офіційний сайт ЄЮОФ змінив дату проведення: захід відбудеться з 20 по 25 березня 2022 року), та і на нього спочатку потрібно буде відібратися (посміхається). Мені хотілось би краще виступити на чемпіонаті світу, тому що рівень цих змагань вищий, ніж європейський юнацький олімпійський фестиваль. Саме ці старти я ставлю вищим пріоритетом, я до них буду серйозніше готуватися. До того ж, це останній рік у віковій категорії "юнаки". Хоча... Всім відомо, що юнацький та юніорський вік – дуже нестабільний: ти тут можеш бути найкращим, а потім, у дорослій віковій категорії, про тебе і не згадають, і навпаки.

- І насамкінець, яку планку для себе ставиш на наступний сезон?

- Основний пріоритет на європейський юнацький Олімпійський фестиваль та на юніорський чемпіонат світу. Про конкретні місця говорити не буду, але хочу показувати той результат на який буду готовий на той момент: якщо перебуватиму у чудовій формі, щоб зайняти перше місце – займу перше, якщо буду готовий на двадцяте – покажу двадцяте. Тільки спільна робота тренера та спортсмена допоможе досягнути найкращих результатів.

Джерело: biathlon.com.ua

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Стрічка новин