Про нас
увійти

Олена Підгрушна: "На чемпіонатах Європи у мене два з половиною золота"

категорія: Зимові види | дата: 30 01 2012
Олена Підгрушна:

Вісім нагород завоювали українські біатлоністи за перші три дні змагань на чемпіонаті Європи у словацькому Осрблі. Найвагоміший урожай — золото в спринті та гонці переслідування, зібрала Олена Підгрушна. І тепер 25-річна вихованка тернопільської біатлонної школи, аспірантка може зі спокійною совістю відпочити.

В індивідуальній гонці вона не виступить, приберігаючи сили для естафети, яка стартує у четвер. З Осрблі дівчата заїдуть на три-чотири дні в Україну, щоб потім знову вирушити в бій — на восьмий етап Кубка світу в Контіолахті.

— Побачивши склад учасниць спринту, чекали напруженої боротьби за золото?

— Звичайно, оскільки перебуваю не в найкращій формі. Всі чудово бачили, які у мене були провали у стрільбі до середини сезону. Я ще не до кінця усвідомлюю, що виграла два золота. Що стосується суперниць, то на особистостях не зациклювалася. Знала, що наші дівчата — Валя і Віта Семеренко, хоча остання не стартувала, — пристойно готові. Росіянки і німкені завжди дуже добре виступають. Десь так і вийшло, як я і передбачала.

— А себе розглядали в числі головних претенденток на перемогу?

— Хотілося себе там бачити. Однак не можу сказати, що була настільки самовпевнена, що йду лише за золотом. Перемога здивувала мене. У цьому сезоні вперше відстрілялася в спринті без штрафу. А допусти я свої один-два промахи, явно не виграла б.

— Коли ще бігли по дистанції, знали, що, мабуть, вашою головною конкуренткою є полячка Вероніка Новаковська-Земняк, що лідирує після першої стрільби?

— Не знала, оскільки вона стартувала набагато пізніше мене. Я йшла на фініш явним лідером, і довелося боротися до кінця, адже невідомо, як будуть стріляти і бігти суперниці, які йшли за мною. Після фінішу чула, як по рації тренери передавали, що Новаковська пішла після стійки з другим результатом, а Валя — слідом за нею.

— І що вам довелося пережити в ці хвилини?

— Нічого. Особливих емоцій не було, тому що обидві спортсменки пристойно мені поступалися і навряд чи могли мене посунути. Мені дуже хотілося, щоб Валя обійшла Новаковську. Вийшло, що переживала не за себе, а за Валю. Їй до полячки залишалося кілька секундочок. І коли Валя почала накочувати і відігравати у Вероніки, було дуже приємно це слухати. А потім — поруч стояти на п'єдесталі.

— Третє коло спринту ви пройшли швидше за всіх учасниць. Тактична задумка, тренери гнали по дистанції або ж точна стійка так надихнули вас?

— Просто перед нами бігли хлопці, і Сергію Семенову до бронзи не вистачило секунди, а до срібла — дві. А він теж стартував у початкових номерах. Я розуміла, що, навіть маючи точну стрільбу, можу поступитися суперницям, бо перебуваю не в кращій формі. Тому автоматично почала максимально викладатися, відігравати кожну секундочку, адже невідомо, хто тебе ззаду буде підтискати. Мені дуже не хотілося повторити історію Сергія та програти лічені секунди.

— Що вас найбільше порадувало в підсумковому протоколі спринту: швидкість, де ви поступилися вісім секунд тільки Валі Семеренко, або ж робота на вогневих рубежах, на яких ви впоралися швидше за всіх?

— Чесно кажучи, я ще не дивилася детальний аналіз перегонів. Допускаю, що в лідери за останнім параметром мене вивела влучність. Але все ж, я більше задоволена саме стрільбою.

— Про що розмовляли з Валею перед гонкою переслідування?

— Ми з нею не спілкувалися. Навіть після спринту ніяких фраз типу "ось б повторити цей успіх і в персьюті" не було. Я не можу собі дозволити загадувати наперед. Ніколи так не роблю. Адже заходиш на нову гонку, де один-два кола по дистанції можуть багато вирішити. І те, що у нас з Валею сталося на останньому рубежі персьюта — по два промахи — просто неприпустимо. Ми дивом утримали свої позиції.

— Злякалися, що перемогу випустили з рук, або ж знали, що запасу майже на хвилину вистачить, щоб навіть після штрафних кіл вийти лідером?

— Я передбачала, що можу поборотися за місце в трійці призерів. Не думала, що вийду лідером. Коли піднялася на підйом, побачила, як Валя пішла на друге коло, і мені сказали, що йду першою. Тільки тоді й зрозуміла, що поки ще не упустила свою позицію. Ззаду суперниці накочували, і мені довелося упиратися на останньому колі.

— На вогневих рубежах ви практично удвох працювали з Валею. Чи не було відчуття, що це звичайне тренування, а не змагання?

— Ні, адже прекрасно розуміла, що будь-яка помилка і штрафне коло може бути фатальним.

— Торік на чемпіонаті Європи в індивідуальній гонці ви фінішували другою. Те срібло, завойоване після затяжної хвороби, можна порівняти із золотими нагородами Осрблі-2012?

— З одного боку — так, а з іншого — не дуже. Адже зараз зовсім інший сезон. Рік тому я стріляла набагато краще, ніж зараз. У Осрблі сама не очікувала від себе "нуля" у спринті. У 2011-му була хвороба і важкі траси. Сьогодні ж, мені здається, — більше серйозних суперниць. Словом, складно порівнювати, та ще й різні дисципліни. Проте з упевненістю можу сказати: і срібло далося нелегко, і ці золоті медалі теж.

— Напевно, в емоційному плані ці нагороди все-таки відрізняються, адже вершину подіуму не порівняєш з його другою сходинкою?

— Торік я стартувала в такому стані, що срібло було на вагу золота. Можна сказати, що з чемпіонатів Європи в особистих гонках у мене два з половиною золота. (Сміється).

— Якщо порівняти організацію цього чемпіонату Європи з трьома попередніми у вашій кар'єрі, в Осрблі більш комфортно, ніж Валь-Ріданне, Уфі і Отепя?

— На даний момент умови проживання у нас, м'яко кажучи, погані. Готель асоціюється з гуртожитком або комуналкою. Наприклад, в санвузлі стоїть неприємний запах. Та й харчування теж не вельми. Мені складно пригадати, які готелі були на минулих чемпіонатах Європи, оскільки ми часто їх змінюємо. Але таких умов, як в Осрблі, не пригадаю.

— До речі, раніше на європейських першостях ви завжди бігли тільки індивідуальну гонку і естафету. Дай вам тренери можливість виступити в спринті раніше, може, в Осрблі їхали б уже чемпіонкою Європи?

— Складно судити. Участь у кожному старті завжди планується заздалегідь і має свою передісторію. У нас немає такого: захотів — виступив або пропустив гонку. На цьому чемпіонаті Європи тренери радилися з нами, як краще вчинити.

Джерело: Спорт Експрес

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook