Про нас
увійти | реєстрація

Підручний: "Я б ніколи не став вживати допінг"

категорія: Зимові види | дата: 31 01 2018 | переглядів: 242
Підручний: "Я б ніколи не став вживати допінг"

 

Більшість уболівальників мало що знає про особисте та спортивному житті тих людей, за якими пильно стежать на телеекранах. Капітан збірної України з біатлону Дмитро Підручний, який став одним з героїв змішаної естафети на чемпіонаті Європи в Ріднау, вирішив трохи відкрити свої невеликі таємниці.

З лідером збірної України ми зустрілися ще в Антхольці після закінчення всіх гонок на шостому етапі Кубка світу. В ексклюзивному інтерв'ю XSPORT.ua Діма з радістю розповів про те, як він потрапив в біатлон, хто був його кумиром, і, звичайно ж, ми не оминули тему допінгу.

Діма, чому саме біатлон?

- Так вийшло, що мої батьки спортсмени, займалися лижами. І там, де вони зараз живуть, є лижна база, яка якийсь час не функціонувала. І ось, на зразок в 2003-му році, її знову відкрили. Тоді мої друзі мене запросили туди. Перші два роки, якщо чесно, це було просто дурощі, так, аби в лісі поганяти. Хоча, в той час я займався греко-римською боротьбою.

Тобто якісь певні навички у тебе є? Якщо потрібно, кого-то можеш укласти на підлогу?

- (Сміється) Ні-ні, скільки часу пройшло. Мені тоді було років 7-8.

Ніколи не шкодував, що вибрав саме цей вид спорту?

- Ні, мені до душі такий вид боротьби між суперниками, як в біатлоні. Ну, як я говорив, спочатку це було не більше, ніж якесь дурощі, а потім вже з кожним роком все серйозніше і серйозніше. Але батьки були проти того, щоб я займався спортом професійно, тому як самі через це пройшли. Вони мене не відмовляли, звичайно, але було й таке, що я збирався нібито на тренування з боротьби, а потім йшов і займався лижами. Приходив додому, наче нічого й не було, а потім, як-то раз, батькам подзвонив тренер по боротьбі і запитав: "А чому ваш Діма вже два місяці пропускає заняття?". Згодом у мене вже почало виходити  щось в лижах. Почав "заїжджати" в медалі на чемпіонатах району, потім і на області, а потім мене вже помітили тренери і забрали в біатлон.

В який момент ти вирішив, що біатлон - це "твоє"? Коли зрозумів, що будеш займатися цим видом спорту професійно?

- Напевно, коли вже вступив до університету. Тоді я вперше спробував свої сили на міжнародній арені. Хоча, скажу чесно, планів якихось не було, та й не хотілося згадувати. Максимум думав про рівень юніорів. Адже на дорослому рівні вже дуже складно бігати. Там ти, по суті, сам за себе. Змагань в Україні мало, а так, тільки Кубок IBU. Можливо, з цієї причини у нас і конкуренція не така велика в команді. Просто не вистачає людей.

Коли почав уже серйозно займатися, на кого орієнтувався? Хто був твоїм кумиром

- Свого часу мені дуже подобався Свендсен. Те, як він поводився на трасі, його цілеспрямованість і воля до перемоги. Хоча, за останні роки, звичайно, він трохи "розкис".

В одному з інтерв'ю ти казав, що тебе трохи напружує, коли тренери чекають від тебе більшого, ніж від інших. Це якось впливає на твою нестабільну стрілянину?

- Не скажу, що прям напружує. Потрібно просто розуміти, що у нас в команді є 2-3 людини, які реально готові нав'язати боротьбу найсильнішим біатлоністам і поборотися за першу двадцятку. І тобі потрібно, як можна краще виступити, і ти сам розумієш, що можеш краще. Ось це грає свою роль - психологія. Наприклад, на тренуваннях у мене проблем зі стріляниною немає. Рідко, але можу раз змастити на стрільбі, але щоб я по три мішені незакриті залишав - такого взагалі немає. А як тільки настає час змагань, то вічно мені десь чогось не вистачає.

Ти сказав, що у нас є тільки 2-3 людини конкурентоспроможних. Це нормально для нашого біатлону?

- Взяти, приміром, минулий рік. У нас було стабільно п'ять чоловік, які завжди були готові замінити один одного. Тоді на естафеті в Рупольдингу я прихворів і не зміг бігти, а замінив мене Віталій Кільчицький. У підсумку, хлопці посіли четверте місце. Взагалі в минулому сезоні ми досить непогано і стабільно виступали в естафетах. А в цьому році що? Ось є Артем Прима, я і Вова Семаков. Серьога Семенов начебто нормально себе почуває, але в минулому сезоні він був набагато сильніше, і те, що він зараз показує - далеко не межа його можливостей. Знову кажу, що у нас маленька конкуренція, а між командою А і командою Б - прірва. Не знаю, чому так вийшло, адже влітку ми з молодшими хлопцями проводили разом збір в Оберхофі і тоді вони виступали практично з нами нарівні. Наприклад, Труш або Доценко програвали нам по 10 секунд на 10 кілометрах. Це дуже мало. Але, це не моя справа, нехай тренери аналізують і розбирають ситуацію. Загалом, можна сказати, що зараз рівень чоловічого біатлону в нашій країні, в основному через хвороб, дійсно впав.

Раз вже заговорили про естафетах. Скажи, естафета в Рупольдінгу стала найгіршою для тебе в кар'єрі чи ні?

- Хм .. напевно,ні. Гірше було на чемпіонаті світу в Осло. І справа навіть не в тому, що ми прийшли 16-е. Тоді наша четвірка повністю "розклеїлася" від першого етапу до останнього. Всі чотири етапи просто випали.

Коли люди пишуть, що чоловічій біатлон в Україні в "жопе" - тобі це дуже прикро, або ти все ж сприймаєш такі "меседжі" як заслужену критику?

- Звичайно, прикро. Люди, які таке пишуть, не розуміють яка насправді конкуренція у чоловіків, а яка у жінок. Ось хочу навести приклад Юлі Джими. Те, що в минулому сезоні вона дійсно добре відчувала себе на лижні - само собою, але її відставання від лідера було точно таке ж, як і моє, як і Артема Прими. Але ось тільки різниця в тому, що між мною і тим самим лідером 20 людей, а в ситуації з Юлею там 3-4 людини. Розумієш, як виходить? У нас будь-який з першої 30-ки може легко потрапити в топ-10, чого не скажеш про жінок. Це я говорю про минулий сезон. У цьому ж у чоловіків явно виділяються два лідери, які все виграють.

Чи не здається тобі підозрілим тотальне домінування того ж Фуркада в світовому біатлоні?

- Не знаю, не можу нічого сказати. Але, повір, ми працюємо, тренуємося і оремо, як мінімум, не менше ніж лідери світового біатлону. Ми, з одного боку, і додаємо з кожним роком, а й вони теж на місці не стоять.

Ми так плавно підійшли до теми допінгу. Ти сам колись був близький до вживання заборонених препаратів?

- Ніколи. Навіть і близько до заборонених препаратів не підходив. У нас взагалі в команді така системи не збудовані, щоб десь, якось проскочити з цим допінгом. Я б ніколи не став жертвувати своїм ім'ям заради подібних штук і сумнівних результатів.

Який твій улюблений етап? В якій країні?

- Важко сказати. Але, варто зазначити, що в Антхольці практично завжди ідеальна траса, але рельєф мені тут не дуже подобається. В Нове-Мєсто подобається рельєф, але там не завжди хороша траса. Та ж ситуація і з Оберхофі.

А є такі моменти, за які тобі реально соромно перед уболівальниками, рідними або друзями?

- Мені завжди дуже соромно, коли у мене не виходить стрілянина. Жахливе почуття, коли залишаєш чотири незакриті мішені на рубежі, як в цьому році в Естерсунді. Я навіть пояснити не можу, чому так вийшло. Тоді я взагалі не розумів, чому я не потрапляю. Я робив все правильно, по крайній мірі
, виглядало воно точно так. За підсумкову позицію таке я навряд чи скажу. Коли тільки починав бігати, то для мене щастям було просто в топ-60 заїхати.

А тепер час для запитань цікавіше. Діма, розкажи, як в фінансовому плані почувається капітан збірної України з біатлону?

- Цифри я, звичайно ж, називати не буду. Але, знаєш, як кажуть, що скільки не дай людині грошей, а йому все одно мало. Але, на даний момент я цілком задоволений своєю заробітною платою. Скаржитися мені нема на що.

У збірній є якась система преміальних?

- Ні. У нас є комерційні старти - це Кубок світу. Скільки заробив собі - стільки і забрав. Останнім часом наш спонсор склав нам певну систему своїх виплат. Коли ми займаємо 15 місце і нижче, то за кожне зароблене очко нам виплачується 200 грн. Як-не-як, це мотивує.

Ти одружився, коли тобі було 23 роки. Чи не рано, як вважаєш?

- На той момент ми з Олею вже зустрічалися чотири роки. І настав такий момент, коли я вже розумів, що начебто і живемо разом, а відповідальності ніякої перед один одним ніби й не несемо. Ми якось посварилися, а я тоді зі збору додому приїхав, і подумав, мовляв, а чого тягнути? Нам разом добре, і я вирішив зробити їй пропозиції, а через півроку вже одружилися. Тоді в Тернополі вирішили досить скромно відзначити - я не люблю якогось пафосу.

За яким видом спорту ще стежиш, крім біатлону?

- За футболом, зокрема, за англійської Прем'єр-ліги і Ла Лігою. Теніс, також дивлюся, в якійсь мірі, звичайно, завдяки Еліні Світоліной. Взагалі намагаюся просто вболівати за наших в різних видах спорту.

Читайте найцікавіші новини спорту у Facebook
Нива Тернопіль
Коментарі
Гість не може залишати коментарі  Залогінитись   Зараєструватись