Михайло Басараб: "Дуже хочу допомогти Ниві вийти у Першу лігу"

Декілька днів тому тернопільська Нива підписала капітана стрийської Скали, 24-річного Михайла Басараба, який однаково успішно може зіграти, як у центрі захисту, так і в центрі півзахисту. Про свій перехід у стан команди, яка ставить перед собою завдання виходу у першу лігу, Михайло Басараб розповів Галичині спортивній.

— Контракт підписано на один рік з умовою перегляду, якщо Нива підвищиться в класі, — зауважує на початку розмови футболіст.

— Михайле, як охарактеризуєш роки, проведені в Скалі?

— Як дуже хороші. Практично три роки зіграв без замін. До мене ніде так не ставились, як в Стрию. Мене поважали, я всіх поважав. Нас навчили грати в футбол хорошого рівня, тактично з нами займались кожен день. Непогано в команді поставлена робота. Тільки важко вийти в Першу лігу, коли на полі більшість молодих виконавців. Треба 5-6 старших, досвідченіших гравців, аби молодь до них підтягувалась. Зізнаюся, мені шкода, що покинув Скалу. Якби перед командою ставились певні завдання, то, гадаю, я б залишився у Скалі і допомагав їх виконувати. Але клуб працює на омолодження складу, щоб молодими цікавились команди Прем’єр-ліги. Я їм бажаю успіхів. Там хороші люди працюють: тренери, лікарі, президент… Все на належному рівні.

— Хто запросив на перегляд у Ниву?

— В нас була попередня домовленість з Ігорем Петровичем (Яворським), головним тренером Ниви. Після того, як Скала зробила ставку на омолодження, вирішив спробувати свої сили у Ниві. Зізнаюся, було багато пропозицій і з України, і з-за кордону. Важливо для мене, що Ігор Петрович хотів бачити мене у складі команди. Дуже хочу допомогти Ниві вийти в Першу лігу.

— Пригадуєш два матчі проти Ниви в осінній частині чемпіонату?

— Аякже. В Стрию зіграли (1:1), була досить непогана гра. А в Тернополі ми поступилися 0:1. Щодо моєї гри, то зіграв непогано в обох матчах. Гадаю, Ігореві Петровичу сподобалось те, що я, як центральний захисник, вмію починати атаки, володію хорошою діагональною передачею, дальнім пасом.

— Яке враження справив на тебе Ігор Яворський?

— Повірте, він дуже вимогливий тренер. Мало таких тренерів навіть у Прем’єр-лізі. І перші збори показали це. Немає жодної розслабленої хвилинки, всі працюють в поті чола.

— Відчув різницю в тренувальному процесі в Скалі і в Ниві?

— Так. В Скалі акцент на гру в короткий пас. А в Ниві наголос на єдиноборства, тут люди працьовитіші. Більше прострільних передач, передач з флангу, штрафних, навісів. Над цим працюємо. Хоча середня лінія теж має непогано володіти контролем м’яча внизу.

— Під яким номером гратимеш у Ниві?

— Наразі не знаю. У всіх попередніх командах грав під третім номером. В Ниві третій номер зайнятий. Подивлюсь, можливо виберу 33-й.

— Як охарактеризуєш два спаринги з Буковиною 30 січня і 4 лютого?

— Перший спаринг був досить важкий. Буковина провела достатню кількість тренувань, а ми тільки зібрались. Взагалі, перші сім днів у нас був такий збір, що, думаю, нам і команди Прем’єр-ліги могли б позаздрити. Бігали дуже багато. В залі тренування тривали по 2,5 години, куди входила робота з тренажерами. Швидкісна робота, кроси на 8-10 км… Словом, проти Буковини грали на фоні величезних фізичних навантажень. Намагалися показати гру. Щось виходило, щось ні. В підсумку поступилися (0:2). До другої гри готувались більш збалансовано. Також були тренування, але ноги призвичаїлись, організм адаптувався до таких навантажень, і до матчу підійшли в хорошій емоційній і фізичній формі. Був хороший бій. Я міг двічі забити зі штрафного — пробив над перекладиною. Ми володіли ініціативою весь перший тайм. Буковина лише раз пробила по воротах. В другому таймі ми теж контролювали гру. Але рахунок так і не був відкритий — (0:0). Думаю, Ігор Петрович залишився задоволений грою.

— Чи складно було знайти спільну мову з новими партнерами?

— Ні, не складно. З півтора десятка футболістів Ниви я знаю, разом грали. Багато хлопців з Івано-Франківської області, як і я.

— Як екс-капітан Скали можеш звернутися до своїх вже колишніх партнерів, адже мабуть не зі всіма встиг попрощатися.

— Всі вони мої друзі, яких я поважаю і люблю. Бажаю їм удачі. Бажаю, щоб ми, можливо, з ними разом вийшли в Першу лігу. Щоб хлопці прогресували і їх замітили команди Прем’єр-ліги. Всім бажаю обходитись без травм, великого здоров’я і щастя!