Ігор Яворський: "Форварди є для того, щоб забивати голи"
Товариський матч між національними збірними України та Норвегії (2:0) під керівництвом нового головного тренера Михайла Фоменка аналізує легендарний гравець і тренер тернопільської Ниви Ігор Яворський.
Вітаю тренерський штаб збірної України з першою перемогою, бо важко було зробити певні висновки після тих невдач, які були. Правильно вибрати тих футболістів на цю гру. Вважаю, що правильно була обрана тактика на гру. Перший тайм повністю перевага була на боці нашої збірної. Були забиті класні голи. Звісно, що наші форварди діяли не так активно попереду, але великий обсяг роботи виповняли в обороні. Варто відзначити гольові скидки. У другому забитому голу Зозуля добре скинув на Ярмоленка. Це була переможна скидка для Андрія і стало зрозуміло, що Україна вже не випустить перемоги.
З виходом Коноплянки у другому таймі, гра пожвавішала, стала більш цікавішою. Після того, як було зроблено заміни і вийшов в напад Селезньов, гра особливо не змінилася. Щоправда, кінцівочка, п’ять останніх хвилин змазала саму гру. Хоча це можна списати на те, що враховуючи зимову паузу кондиції наших футболістів зараз не найвищому рівні. Однак тішить те, що у першому таймі був помітний колективний відбір. Коли 5-6 гравців колективно накривали команду противника на його ж половині поля. Мабуть, це нові вказівки тренерського штабу збірної не дати в зародку команді суперника спокійно контролювати м’яч.
Вважаю перемогу заслуженою. Звісно, що є багато над чим працювати. Останні хвилини, коли пішла передача назад і вилучення. Таких передач і раніше вистачало. Ви пригадайте, коли нам чорногорці минулого року забивали м’яч, коли була віддана поперечна передача. Гадаю, що від таких пасів нашим гравцям варто відмовлятися, аби не привозити самі собі небезпечні моменти.
Зозуля діяв доволі активно, виконав великий обсяг роботи, була шалена самовіддача. Єдине, що хочеться побажати нашим форвардам — знаходити моменти для ударів по воротах та реалізація моментів. Щоб хто не казав, а форварди є для того, щоб забивати голи. Візьміть у приклад Шевченка, Вороніна та Реброва.
Селезньов вийшов тоді, коли гра вже була зроблена. Тому у Євгена було доволі мало часу, щоб себе проявити. Він добре притримував м’яч. Особливо його немає за що виділити, бо у нього було мало часу. А в Девіча та Безуса було ще менше часу. Добре, що ці свіжі гравці, які вийшли не випали з командної гри, а притримували м’яч. Контроль м’яча був хорошим.
Хотів би відзначити Федецького, який грав пристойну всю гру, але, на жаль, сам привіз цей одинадцятиметровий. Добре, що це товариська гра, а не календарна. При стандартах такого робити не можна, бо судді непередбачувані. Один може поставити "точку". А інший суддя — ні. Це урок для Федецького, що верхову боротьбу потрібно вести без рук.
Джерело: Галичина спортивна
