Дмитро Підручний: "Буду робити від себе все можливе, щоб вибратися із цієї функціональної ями"

У спринтерській гонці Дмитро Підручний з одним промахом у пасиві фінішував на 74-у місці, показавши найгірший результат у сезоні. Про причини невдалого старту, а також плани на найближче майбутнє Дмитро розповів кореспонденту biathlon.com.ua.

- Діма, що відбувається з твоїм організмом?

- Перш за все, хочу сказати, що після фінішу я дав інтерв’ю, в якому був занадто емоційним. Я не правий, однозначно. Тому хочу вибачитися перед Юраєм Санітрою, перед командою, що звинуватив тренера у всіх моїх невдачах.

Стосовно того, чому я не біжу – це питання відкрите. Важко сказати чому так. Естафета в Контіолахті дала певні надії, що все-таки є певний прогрес, що я відновлююся. Але сьогоднішня гонка показала, що це не так, що існують проблеми. Спочатку потрібно зрозуміти чому виникають такі труднощі, і працювати над їх вирішенням.

Можливо я перестарався в тренуваннях, можливо десь недопрацьовував. Важко сказати. Буду аналізувати разом із тренером та лікарем, шукати причини. Буду робити від себе все можливе, щоб вибратися із цієї функціональної ями. Я хотів би забрати свої слова назад і попросити вибачення в Юрая. Дійсно, він не винен, що я в такому стані, що я не біжу.

Можливо, COVID вплинув на мене… Хоч симптомів вірусу у мене не було, проте тест був позитивний. Чи правдивий він, чи ні – важко сказати, але те, що були певні збої в організму – це факт.

Перші старти у Контіолахті далися важко, проте з кожною гонкою мені вдавалось бігти все краще і краще, робити певні кроки вперед. Мене дуже радувало, що є певний прогрес. Вважаю, що естафету я пробіг добре, показав хороший результат, і вже думав, що всі проблеми позаду... Але не все так як би мені хотілося. Не біжу і все. Не можу пояснити що не так. Лижі працювали добре, нарікати на них немає сенсу.

Працювали ми з тренером разом, разом будемо старатися вийти із того стану, в якому я  знаходжусь. Говорити, що все пропало і кардинально щось змінювати – не варто. Більша частина сезону попереду. Будемо робити все, щоб покращити результати.

- Можливо, на твій стан вплинули гори? 

- Чесно, зараз важко сказати чого не вистачає. Підготовка була складною. Чотири поспіль збори в Яворові без виїзду в гори, можливо, й вплинули на нас. Я не можу сказати, що влітку ми погано працювали, і що в Яворові були погані умови для тренувань. Звичайно, не ті, які потрібні нам, але ми тренувалися, працювали. І як нам здавалося – продуктивно. Можливо, не вистачало певного рельєфу траси, адже там фактично одна рівнина. Але це не те виправдання, яке підійшло б сюди, в Хохфільцен. Так, в Контіолахті нам було важко, в першу чергу через «контіолахтінську стіну», адже ми не мали можливість тренуватися на схожому рельєфі. А тут.. Що маємо те маємо. Будемо рухатися далі і працювати.


- Якщо шукати позитив у сьогоднішній гонці – то це твоя стрільба, якої в Контіолахті не було. Нарешті з’явилася впевненість? 

- Щодня працюю над стрільбою. Звичайно, в порівнянні з Конітолахті краще, але один промах – це не те, що я хочу бачити. Треба «нуль». Але, звичайно, вже відчутно краще.   Стрільба стоячи стала впевненішою, і це, звичайно, радує.

- В неділю естафетна гонка… Бігтимеш? 

- Щодо естафети ми ще не говорили, адже до неї ще два дні. Зараз всі на емоціях, тренер засмучений. Тому поки не розмовляли щодо недільної гонки.

Бігти я не готовий. Той стан в якому я сьогодні біг… дуже жахливий. Я не можу вболівальникам передати словами ті відчуття, які у мене були під час гонки. Я не скажу, що мене щось боліло: чи спина, чи окістя, чи ще щось. Не міг я бігти і все. Таке буває, звичайно, але зазвичай це стається дуже рідко вкінці сезону,  коли ти вже повністю виклався на минулих стартах. А тут тільки початок, і цей стан дуже засмучує…

Правду кажучи, я схильний до того, аби  просити тренера, щоб мене замінили на наступному етапі. 73-е місце з одним промахом… це не той результат, заради якого я тут бігаю. Ці цифри не додають ніякого оптимізму. Можливо, і краще, щоб моє місце зайняв хтось з інших спортсменів. Можливо, він краще пробіжить. Зараз я не готовий на тому рівні, на якому на мене розраховує і команда, і керівництво. Якщо я зараз гірший - я готовий поступитися своїм місцем. Потрібно, щоб у команді був присутній спортивний принцип. В цьому я не бачу нічого поганого. Я не вважаю, що кубок IBU – це вирок. Кубок IBU – це старти, на яких також є з ким змагатися. Там менша відповідальність, ніж на кубку світу, менший тиск.

Буду говорити про це з тренером, що він вирішить. Якщо він скаже, щоб я лишався в команді – залишусь. Якщо відпускає мене на підготовку до  наступних стартів – буду їхати або в Буковель, і там братиму участь в Чемпіонаті України, або на високогірний збір, де буду готуватися до подальших етапів. Поки що це запитання відкрите.

- Діма, в жодному разі не опускай руки. Відпочивай, набирайся сил і з новими силами вступай у бій.