Олена Підгрушна: "Є осад від непройденого останнього штрафного кола"

Надії Олени Підгрушної на високі місця в мас-старті були розбиті вщент заробленими двома хвилинами штрафу. Як так сталося, спортсменка розповіла кореспонденту biathlon.com.ua.

– Олено, розпочала з гарної стрільби, але одразу було видно, що не дуже добре ходом. Як себе почувала сьогодні?

– Почувала себе непогано. Не дуже мені лижі подобались. Не знаю, можливо, я вже змучилась, можливо, лижі, можливо, все разом, можливо, суперники швидко починали, а я не встигала за ними.

– За що штраф цей, ми не зрозуміли? Ти не пішла на штрафне коло? 

– Так, я не відмотала коло штрафу на другій стійці. Я зробила перший промах, потім, коли одягала зброю, у мене злетіли окуляри і поки їх одягала, загубила палку. І в оцій метушні проїхала повз штрафне коло. А коли вже мені під містком кричали, що я десята, тільки тоді зрозуміла, що я не можу бути десятою і що я не відмотала штрафне коло. А назад вже повертатися пізно було. Тому останнє коло я вже навіть не впиралася, а просто доїхала, оскільки розуміла, що буду далеко у фінішному протоколі.

– Важко було налаштуватися після святкування бронзової медалі ще на одну ось таку важливу гонку останню?

– Святкування, як такого, не було, тому що в мене гонка і все робилося по графіку, по плану. Але, звичайно, налаштовувалася, звичайно, хотілося показати найкращий результат. Якби, знову ж таки, пробігла те коло штрафу, думаю, що в топ-15 сьогодні була б. Ну, маємо те, що маємо. 

– Які для тебе підсумки цього чемпіонату світу? Задоволена? 

– Загалом, задоволена. Але, звичайно, є осад від останнього цього штрафного кола непройденого… Ну не можна мені вже робити таких помилок! По суті, цього року я, в принципі, вперше помиляюся так жорстко (сміється). Уже просто аж смішно з самої себе. Можливо, боком виліз увесь стрес, який був протягом цього чемпіонату світу.

– Олено, сьогодні втома відчувалася? Так, було два нулі, але бігла трішки подаль від лідерів. Чи могла б при необхідності додати у другій частині? 

– У принципі, вийшло так, що вже в другій частині мені трішки легше було. Четверте-п’яте коло досить непогано себе почувала і якби потрібно було, можна було б поборотися. На останньому колі сили були, але я розуміла, що вже немає сенсу викладатися, вже просто потрібно було доїхати і все.