Меркушина: "Раубічі - це те місце, де мені весь час не щастить"

Підготовку до нового сезону українська біатлоністка Анастасія Меркушина проводить разом зі своєю молодшою ​​сестрою Олександрою під керівництвом тренера-батька Олега Меркушина. Нинішнього літа спортсменка провела дві контрольні тренування разом з основної збірної України, а також виступила на недавньому чемпіонаті світу в Раубічах, де найкращим її результатом стало 6-е місце в спринті.

Про те, чи залишилася задоволена своїм виступом в Білорусі, чому воно не вписувалося в підготовчий план біатлоністки, за що спортсменка не любить Раубічі, а також про подальші плани на збори Настя розповіла в ексклюзивному інтерв'ю XSPORT.

- Настя, виходячи з того стану в якому ти знаходишся в даний момент, чи задоволена своїм результатом на чемпіонаті світу?

- Так, в тому стані, в якому я зараз перебуваю, результатом дуже навіть задоволена. У спринті при чистій стрільбі вийшло програти дівчатам не так вже й багато. Здорово, що хоча б так, тому що я не готувалася до чемпіонату світу. Після контрольного тренування в Тоблахе, на яку я приїхала просто заради того, щоб перевірити себе на тлі дівчаток, мені сказали, що квитки куплені - треба їхати. Ну, треба - так треба. В принципі, мабуть, не дарма приїхала, хоч я і не люблю Раубічі, і вже неодноразово про це говорила. Але що поробиш, біатлон є і тут, треба боротися і з негативними моментами в тому числі.

- За що саме не любиш Раубічі? Щось пов'язане з організацією або сам профіль траси?

- Всі бачили, як в суперспринті через організаторів, які не розрахували поворот траси, був дуже небезпечний момент, багато дівчат скаржилися. Причому я говорила з хлопцями, вони теж відзначали, що було дуже небезпечно. Я завжди страхуюся під час гонки, тому в суперспринті вийшло так, що у мене було два виходи - або врізатися в натовп і збити всіх як кеглі, або все-таки пожертвувати цим стартом і повернути праворуч, при вході на вогневий рубіж. Через це я поїхала в фінішний коридор і втратила час. Просто під час цієї небезпечної ситуації, я згадала, як колись говорив Урош (Велепец - старший тренер збірної України 2015-2018 - прим. XSPORT.ua): "Це не Олімпійські ігри, ноги руки тут ламати не треба".

Тому є питання по спусках, є питання, чому такі вузькі коридори. А що стосується самих Раубічі, то для мене це місце, де мені весь час не щастить. От не знаю чому. Але вважаю, що систему ламати треба, тому може саме на літньому чемпіонаті світу цим і треба займатися (посміхається).

- Подібні казуси траплялися з тобою коли-небудь раніше?

- У минулому році в Антхольці у мене подушка розкрутилася. Та в принципі, як і у всіх біатлоністів, різне бувало (сміється). Цього разу я не переплутала коридор, я просто не змогла в'їхати в потрібний. Звичайно, після цього я стала набагато повільніше бігти, тому що після кордону йде дійсно дуже важкий підйом, і сенсу на ньому рвати жили, після цієї помилки, особливо не було. Так, я йшла не в тренувальному режимі, але вже і не з максимальною швидкістю. Плюс були проблеми зі зброєю, тому що я зробила кілька помилок по приїзду сюди, чи не перевірила ремені добре. Плюс у мене затримали палиці на кордоні, спасибі МАУ за це. Я не змогла вийти на тренування вчасно. У багатьох моментах, звичайно, я сама винна, треба було швидше зорієнтуватися. Вже на пристрілювання перед спринтом я змогла виправити ремені і все вийшло. Спасибі Миколі Миколайовичу Зоцу, що пустив на молдавську установку.

- Так як старт в Раубічах не був для тебе заплановано, чи немає страху, що він може вибити із загальнї колії підготовки на зиму?

- Так, по ідеї я повинна була зараз відпочивати. Це з одного боку. А з іншого боку роботу в будь-якому випадку колись потрібно робити, а так би мовити: найкраще тренування - це змагання. Тому я не шкодую, що сюди приїхала. Відпрацювати на емоціях - це завжди великий плюс, тим більше з огляду на, що я на самопідготовці. Хоча молодша (сестра Олександра - прим. XSPORT) мені не дає спуску на тренуваннях, все одно приїхати на змагання, коли є режим, пристрілка, обмежений час, боротьба з емоціями - це все одно здорово. Звичайно, будь-який план, особливо якщо ти на самопідготовці, можна легко скорегувати. Ми вирішили не підводити до Раубічі, щоб не форсануть форму, але при цьому все-таки пробігти тут.

- При цьому до чемпіонату України підготовка буде більш серйозною?

- Ну як сказати серйозніше ... В рамках річної підготовці ми зробимо якийсь швидкісний блок, щоб гонки на чемпіонаті України були логічним продовженням тренувального плану. Але щоб це не було, що ти підготувався так, що вийшов виграти будь-яку ціну і померти. Ні звичайно. Це буде вписано в план підготовки. Я в принципі не літник, мені влітку важче в два рази бігати. Але роботу зробити треба, і коли ти її робиш добре, то сам по собі отримуєш задоволення.

- Ви відмовилися від наступного збору в Рупольдінгу, а замість цього поїдете в Тисовець. Розкажи про причини такого рішення?

- Там просто була невелика плутанина із заявкою на чемпіонат Німеччини. То нас заявляли, то немає. І ми як то сіли, подумали, чого сіпатися кудись їхати. Зараз дуже важко дістатися до Європи, мабуть з усіма літніми відпустками великі пробки, дуже важке проходження кордону. Ось з останнього збору в Антхольці ми сюди добиралися фактично три доби. Спочатку довго їхали по самій Європі - були пробки, потім чотири години простояли на кордоні. Потім поки доїхали до Тернополя, з Тернополя знову сіли в машину, приїхали до Києва. Дві доби у мене фактично випало через ці пробок, кордонів, переїздів ... Я відчула, що втомилася - це раз, а потім, чесно кажучи, вдома і стіни допомагають. Я так по Тисовці скучила (посміхається).

Та й взагалі я не великий любитель закордону, тому що це завжди дорого, а я намагаюся рахувати гроші Міністерства, і їхати туди просто тому, що тобі хочеться, не можна. Якщо є можливість відмовитися, а в даному випадку вона є, ми нею скористаємося. Це все-таки не принциповий збір. Звичайно, якщо б не було чемпіонату світу, я б поїхала в Німеччину, щоб пробігти там, зрівняється з сильними атлетами. А так як тут склад досить серйозний, багато хороших іменитих людей виступає, то сенсу особливо немає. Я вже відбігала тут, а бігти ще там, а потім чемпіонат України - було б занадто. А поїхати на грибочки, на Черничко в Тисовець - це взагалі буде супер (сміється).

- Цього літа ти бігла обидві контрольні тренуванні разом з командою. Зараз це як умова стоїть чи рішення було прийнято за власною ініціативою?

- Звичайно, за власною ініціативою. Ніхто нікого не примушує і не змушує. Так, звичайно, в Раубічі мене попросили приїхати, а так, через те що я на самопідготовці, будь-який варіант перевірити себе, отримати емоції, трошки підбадьоритися, завжди вітається. Я ніколи не готуюся до контрольних, і особливо не переживаю, бо досить часто програю там. От є у мене якийсь пунктик, що як контрольна, так у мене все з рук валиться. Чи не має стрільби. НЕ має ходу ... от не знаю чому.

З іншого боку, напевно, це і здорово, тому що я намагаюся десь зробити занадто швидко, занадто добре. Перевірити себе, чи зможу я витримати це в такому ритмі, а це з такою швидкістю. Контрольна відрізняється від змагань саме ось цим моментом ризику. Ти не за що не борешся, що не намагаєшся виграти корову, так би мовити (сміється). А можеш ризикнути, зробити щось по-іншому, де то спробувати нове, в іншому режимі підійти і тд. Тому контрольна це завжди здорово, особливо, коли ти на самопідготовці, і кожен день працюєш тільки зі своїм мозком. А тут намагаєшся за кимось вчепитися, відразу і пульс вище, і адреналін. Тому я із задоволенням беру участь у подібних гонках, коли нас запрошують.