Дмитро Забірченко: "Спробуємо не поступитися Київ-Баскету у бажанні"
Головний тренер БК Тернопіль-ТНЕУ Дмитро Забірченко готує свою команду до протистояння з Київ-Баскетом в 1/8 фіналу Кубка України. Фахівець сподівається що матчі у Тернополі допоможуть розвитку баскетболу у Західному регіоні.
– У Тернополі рідко проходять ігри такого рівня. Востаннє матч за участі команди Суперліги тут був у 2002-му році. Тоді у Тернополі також була непогана команда і приїздив БК Київ. Отже, відтоді минуло вже більше 15 років. Переконаний, трибуни будуть заповнені і ми у першу чергу спробуємо зіграти для глядача. Перший матч в робочий день розпочнеться о 18:00, це може важкувато, але, думаю, люди підтягнуться і набиватимуть зал по ходу матчу. Це той випадок, коли доведеться констатувати – прикро, що кількість глядацьких місць обмежена. Впевнений, що людей буде багато і ми постараємося зробити для них справжнє свято!
– Якщо так, то ви зобов’язані чинити гідний опір гостям з Києва, попри те, що їхній статус – рівень Суперліги!
– Зрозуміло, що до нас приїздить команда Суперліги, чий клас значно вищий. Але на мій погляд – тут найважливіше не програти у бажанні. Додатково не треба буде мотивувати підопічних на матч з Київ-Баскетом. Кожний з гравців прагнутиме показати свою найкращу гру. Головне, щоб кожний показав усе, на що здатний, і тоді ми поборемося.
– Є інформація, що під запитанням участь у матчах в Тернополі Моріса Кріка, американського легіонера Київ-Баскета. Це спрощує вам завдання?
– Якби ми були командою Суперліги, то нам це можливо б спростило завдання. А так? У Київ-Баскеті достатньо кваліфікованих гравців, які можуть повноцінно замінити того самого Кріка. Тому на тому рівні, на якому перебуває наша команда – нам байдуже. Може було б навіть краще, щоб він зіграв, щоб глядачі прийшли і подивилися на легіонерів з Америки. Головне наше завдання – не обіграти Київ-Баскет, хоча ми не знімаємо з порядку денного питання боротьби і якщо вийде, то спробувати зачепитися за переможний результат. Але головне, усе ж таки – це порадувати своїх глядачів, показати якісну гру. Саме на цьому я роблю акцент. Цим самим ми порадуємо своїх прихильників і покажемо їм нашу роботу.
– Київ-Баскет відомий своєю потужною ланкою «великих» гравців – Це і Мангано, і Челован, і Петров, і Носков – кого не візьми, усі готові під щитом поштовхатися.
– Сандула додайте до цього переліку
– Звісно, Макс Сандул – капітан Київ-Баскета. Наскільки це ускладнює вам завдання показати видовищний баскетбол?
– Не можу сказати, що хтось з них конкретно нам заважатиме. Звісно, коли у них чотири гравця – великі, а це повна ротація, грати складніше. Вони замінюють один одного, не втрачаючи у якості. Але на майданчику грають п’ять людей, а не 12. Отже, з нашого боку теж гратимуть п’ять хлопців. І я сподіваюся, їхнє бажання боротися буде на порядок вищим, ніж у гравців Київ-Баскета.
– Чи сколихне дводенне свято баскетболу спокійне розмірене баскетбольне життя у Тернополі, чи підвищить інтерес до улюбленої гри у Західному регіоні?
– Мені дуже хотілося б, щоб Тернопіль почав жити баскетболом більше. Щоб більше людей було на іграх, щоб було більше людей, які розбираються у баскетболі. Щоб було більше вболівальників, які б несамовито підтримували нас.
– Можливо і місцева влада зверне увагу на таке свято баскетболу?
– Хотілося б, щоб не тільки вболівальник звернув увагу, а й люди, які можуть підтримати баскетбол. І не важливо, чи це буде дорослий баскетбол, чи дитячий, якого бракує зараз у Тернополі, юнацький баскетбол, інститутські команди. Будь-яка допомога буде доречною, і вона нам дуже потрібна.
